A A A K K K
для людей з обмеженими можливостями
Лисянська громада
Черкаська область, Звенигородський район

Соборна. Неподільна. Що відомо про 22 січня з історичних хронік

Дата: 21.01.2021 13:49
Кількість переглядів: 71

22 січня, у день проголошення Акта Злуки Украіїнськоії Народноії Республіки та Західноукраіїнськоії Народноії Республіки, Украіїна щороку відзначає День Соборності. Акт Злуки увінчав соборницькі прагнення украіїнців обох частин Украіїни – Наддніпрянщини та Наддністрянщини – щонайменше з середини XIX століття.

Це була основоположна подія для украіїнського державотворення. 24 серпня 1991 року позачергова сесія Верховноії Ради УРСР ухвалила Акт проголошення незалежності Украіїни. Його підтримали украіїнці на Всеукраіїнському референдумі 1 грудня 1991 року. Ця подія стала відправною точкою для відліку історіії сучасноії Украіїнськоії державності. Утім, історики цілком справедливо відзначають, що 24 серпня 1991 року насправді відбулося відновлення державноії незалежності Украіїни.

Вперше у XX столітті украіїнська незалежність була проголошена 22 січня 1918 року IV Універсалом Украіїнськоії Центральноії Ради, а вже за рік (22 січня 1919 року) на Софійському маийдані в Києві відбулася не менш вагома подія – об’єднання Украіїнськоії Народноії Республіки (далі – УНР) і Західноукраіїнськоії Народноії Республіки (далі – ЗУНР) в одну державу. Внаслідок невдач Украіїнськоії революціії 1917–1921 року державність зберегти не вдалося. І як результат, упродовж XX століття украіїнці змушені були кількаразово відновлювати її в боротьбі.

Є низка значень терміну “соборність”. Наийбільш вживані з них: об’єднання в одне державне ціле всіх земель, населених конкретною нацією на суцільній території; духовна консолідація всіх жителів держави, згуртованість громадян, незалежно від їхньої національності. Нарешті, соборність невіддільна від державності, суверенітету й реальної незалежності народу – фундаменту для побудови демократичної держави.

Ідея соборності завжди була наріжною й актуальною для українців. Від другоії половини ХІХ століття украіїнська політична єдність стала одним із провідних мотивів декларацій та діяльності національного руху по обидва боки від Збруча.

Сьогодні Україна продовжує боротьбу за незалежність і соборність. Тому соборність залишається на порядку денному національних завдань. Цілісна Україна – це повернення окупованих Криму і окремих районів Донеччини та Луганщини.

Історична довідка

 

Текст IV універсалу датований 22 січня 1918 року. Ухвалили його вночі 24 січня 1918 року на засіданні Малої ради Української Центральної Ради. Документ:

  • проголошував самостійність Української Народної Республіки;

  • доручав Раді Народних Міністрів укласти мир із Центральними державами (блок держав, з якими Російська імперія залишалася у стані війни, оскільки Перша світова ще не завершилася);

  • оповіщав про оборонну війну з більшовицькою Росією;

  • декларував основи внутрішнього соціально-економічного устрою.

 

Перед проголошенням універсалу виступив голова Української Центральної Ради Михайло Грушевський. Голосували за документ поіменно: “за” було 39, “проти” – 4, “утрималось” – 6 осіб.

 

Маніфестація на Хрещатику, лютий-березень 1917 р.

 

Будинок Української Центральної Ради, нинішній Київський міський будинок вчителя. Поштівка початку XX століття

 

Голова Української Центральної Ради Михайло Грушевський, 1917 рік

 

Соборність

 

1 листопада 1918 року постала Західноукраїнська Народна Республіка. Її лідери ініціювали переговори про об’єднання Наддніпрянської України з Наддністрянською. У результаті переговорів 1 грудня 1918 року у Фастові УНР і ЗУНР підписали “передвступний” договір про злуку обох республік в одну велику державу. 3 січня 1919 року Українська Національна Рада ЗУНР у Станіславові (нині – Івано-Франківськ) ратифікувала цей договір і прийняла ухвалу про об’єднання двох частин України в одну державу.

 

22 січня 1919 року на Софійському майдані в Києві в урочистій атмосфері відбулося проголошення Акту злуки УНР та ЗУНР в єдину незалежну державу. У зачитаному на зборах “Універсалі соборності”, зокрема, говорилося: “Однині воєдино зливаються століттями одірвані одна від одної частини єдиної України – Західноукраїнська Народна Республіка (Галичина, Буковина, Угорська Русь) і Наддніпрянська Велика Україна. Здійснились віковічні мрії, якими жили і за які умирали кращі сини України. Однині є єдина незалежна Українська Народна Республіка”. Наступного дня Акт злуки майже одностайно ратифікував Трудовий конгрес України.

 

Універсал Директорії Української Народної Республіки про злуку з Західноукраїнською Народною Республікою, 22 січня 1919

 

Проголошення Акту злуки українських земель на Софійській площі в Києві, 22 січня 1919

 

Святкування Дня злуки УНР і ЗУНР у місті Калуш, 1919

 

“Серед українців поширене уявлення, що соборність – це одномоментний акт. Насправді це був тривалий процес, – говорить Ярослав Файзулін. – Перші заяви про необхідність об’єднання Галичини і Наддніпрянської України звучали ще в середині XIX століття, коли майже в один час про це заявили Кирило-Мефодіївське братство (1846) і Головна Руська Рада (1848). Новий поштовх реалізації ідеї соборності дали Перша світова війна і розпад імперій, а також початок Української революції. Політики УНР і ЗУНР майже одразу після створення обох республік заявляли про необхідність їх об’єднання. Що й було реалізовано 22 січня 1919-го. Однак, завершити процес формування однієї держави завадила окупація українських земель сусідніми державами та суперечки між політиками обох таборів”.

 

За втратою соборності українських земель послідувала втрата Української державності – наголошує історик.

 

Перше офіційне відзначення свята Соборності на державному рівні відбулося 22 січня 1939 року в столиці Карпатської України Хусті. Це була наймасовіша за 20 років перебування краю у складі Чехословаччини демонстрація українців — понад 30 тисяч учасників.

 

У 71 річницю Акту злуки, 22 січня 1990 року, в Україні відбулася одна з найбільших у Центральній і Східній Європі масових акцій – “живий ланцюг” як символ єдності східних і західних земель та вшанування подій Української революції. Більше мільйона людей, узявшись за руки, створили безперервний ланцюг від Києва до Львова.

 

Кияни і гості Києва беруть участь в акції «Ланцюг єднання» до 71-ї річниці возз’єднання УНР та ЗУНР, 21 січня 1990

 

Нагадаємо, цього року 22 січня у Києві відкриють меморіальну дошку Євгену Коновальцю – полковнику Армії Української Народної Республіки. Пам’ятний знак встановлять на будівлі по вулиці Січових Стрільців, 24. Саме Євген Коновалець сформував полк Січових стрільців, а за цією адресою в часи УНР розташовувалися їхні касарні.

 

Також із 17 січня у Національній бібліотеці імені Вернадського триває тематична фотовиставка “Я єсть народ...”.

 

Дослідники теми, які можуть бути речниками для медіа

 

  • Бірчак Володимир, заступник директора Галузевого державного архіву СБУ;

  • Верстюк Владислав, Інститут історії України НАН України;

  • В'ятрович Володимир, голова Українського інституту національної пам'яті;

  • Галушко Кирило, координатор громадського історичного проекту LikБез, Інститут історії України НАН України;

  • Гирич Ігор, шеф-редактор журналу «Пам’ятки України», Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України;

  • Майоров Максим, Український інститут національної пам'яті;

  • Подобєд Павло, Український інститут національної пам'яті;

  • Файзулін Ярослав, Український інститут національної пам'яті;

  • Ісаюк Олеся, Національний музей “Тюрма на Лонцького”.

 

Українська демонстрація на Софійській площі в Києві, 1 квітня 1917

 

Орієнтовний перелік документальних фільмів, які відображають події Української революції

 

  • “Акт Злуки: відтворення історичної правди”, 2011, Тарас Каляндрук;

  • “Апельсинова долька”, 2004, Ігор Кобрин;

  • “Герої України. Крути. Перша Незалежність”, 2014, Сніжана Потапчук;

  • “Київ. Епоха переворотів” (з циклу “Історії міста”), 2011, Віталій Загоруйко;

  • “Легіон. Хроніка Української Галицької Армії 1918–1919”, 2015, Тарас Химич;

  • “Непрощені. Симон Петлюра”, 2007, Віктор Шкурін;

  • “Обличчя купюри. Михайло Грушевський”, 2008, Віталій Загоруйко, Сергій Братішко;

  • “Українська революція. Втрачена держава”, 2007, Сергій Братішко;

  • “Українська революція. За спогадами Всеволода Петріва”, 2012-2013, Іван Канівець;

  • “Холодний Яр. Воля України – або смерть!”, 2014, Галина Химич;

  • “Хроніки української революції”, 2008, Сергій Братішко.

 

Члени Генерального Секретаріату – уряду УНР. Сидять (справа наліво) Симон Петлюра, Сергій Єфремов, Володимир Винниченко, Іван Стешенко, Микола Садовський. Стоять Борис Мартос, Микола Стасюк, Павло Христюк, 1917

 

Корисні посилання

 

1. Гай-Нижник П. ІV Універсал Української Центральної Ради // Особистий сайт: http://www.hai-nyzhnyk.in.ua/doc/video_iv_universal..php

2. Жежера В. Як приймався ІV Універсал, який проголосив незалежність України у 1918 році // Україна. Історія великого народу: http://www.litopys.com.ua/ encyclopedia/ukra-na-p-d-chas-revolyuts-1905-1907-rr/yak-pryymavsya-iv-universal-yakyy-progolosyv-nezalezhnist%60-ukrayiny-u-1918-rotsi/

3. Зінченко О. Незалежність №1: Коли Грушевський насправді її оголосив, чому Винниченко сумнівався, а Єфремов був проти // Історична правда: http://www.istpravda.com.ua/articles/2015/01/26/146960/

4. Ісаюк О.  Забута незалежність. За один рік до Соборності // Історична правда: http://www.istpravda.com.ua/columns/2012/01/22/69636/

5. Чоп Г. П’ять спроб України оголосити незалежність: від Центральної Ради до ОУН // IPress.ua: http://ipress.ua/articles/pyat_sprob_ukrainy_progolosyty_ nezalezhnist_vid_tsentralnoi_rady_do_oun_26149.html

6. Верстюк В. День Соборності України: історія виникнення традиції й свята // Європейська Україна: http://eukraina.com/publ/human_development/den_sobornosti _ukrajini_istorija_viniknennja_tradiciji_j_svjata/6-1-0-185

7. Гай-Нижник П. Акт злуки УНР та ЗУНР: втілення і крах ідеалу Соборної України // Особистий сайт: http://www.hai-nyzhnyk.in.ua/doc/172doc.php

8. Галущак М. “Потрібний живий ланцюг Львів-Луганськ”: інтерв’ю із істориком Олегом Павлишиним // Історична правда: http://www.istpravda.com.ua/ articles/2013/01/22/109449/

9. “Ланцюг Єднання” у січні 1990 року. Родинні фото // Історична правда: http://www.istpravda.com.ua/artefacts/2013/01/23/109614/#12

10. Сеньків М. Акт злуки УНР та ЗУНР – знакова подія української історії // СНУ імені Л.Українки. Історичні студії. – 2013: http://esnuir.eenu.edu.ua/bitstream/ 123456789/6620/1/Senkiv.pdf

11. Скорич Л. Акт злуки 22 січня: передумови і наслідки // Львівська політехніка. Історичні науки. – 2008. С. 97–101: http://vlp.com.ua/files/15_8.pdf

12. Соборна Україна: від ідеї до сьогодення // Електронна бібліотека НЮУ імені Я.Мудрого: http://library.nlu.edu.ua/index.php?option=com_k2&view=item&id= 304:soborna-ukraina-vid-idei-do-sohodennia&Itemid=236

13. Тимченко Р. Акт злуки 22 січня 1919 р. та проблеми його реалізації (січень–листопад 1919 р.) // Український історичний збірник – 2009. – Вип. 12. – С. 183–193: http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle/123456789/10692/23-Tymchenko. pdf?sequence=1

14. Файзулін Я., Скальський В. Свято Злуки: унікальні фото від Інституту національної пам’яті // Історична правда: http://www.istpravda.com.ua/artefacts/ 2011/01/22/17352/#19

15. 1919: Петлюра приймає військовий парад. Фото і кінохронікальні матеріали // Історична правда: http://www.istpravda.com.ua/videos/2010/11/12/4193/

 

Уряд ЗУНР під час перебування у Кам'янці-Подільському. У центрі: Президент ЗУНР Євген Петрушевич, державний секретар закордонних справ Степан Витвицький, голова Державного Секретаріату Сидір Голубович, осінь 1919

 

Закон про самостійність Західноукраїнської Народної Республіки, 13 листопада 1918

 

Ухвала Української Національної Ради про злуку Західноукраїнської Народної Республіки і Української Народної Республіки

 

Урочисте відзначення 71-ї річниці підписання Акту злуки УНР і ЗУНР на Софійській площі в Києві, 21 січня 1990

 


« повернутися

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Онлайн-опитування:

Увага! З метою уникнення фальсифікацій Ви маєте підтвердити свій голос через E-Mail
Скасувати

Результати опитування

Форма подання електронного звернення


Авторизація в системі електронних звернень

Авторизація в системі електронних петицій

Ще не зареєстровані? Реєстрація

Реєстрація в системі електронних петицій


Буде надіслано електронний лист із підтвердженням

Потребує підтвердження через SMS


Вже зареєстровані? Увійти

Відновлення забутого пароля

Згадали авторизаційні дані? Авторизуйтесь